Паклітаксел-Ебеве — противоопухолевий препарат

Паклітаксел-Ебеве є високоефективним противоопухолевим засобом, який застосовується для лікування різних видів злоякісних новоутворень. Це препарат природного походження, отриманий полусинтетичним шляхом із рослини Taxus baccata, і має унікальні фармакологічні властивості, що дозволяють ефективно боротися з раковими клітинами.

Склад препарату

Фармакологічна дія

Фармакодинаміка

Паклітаксел є природним противоопухолевим агентом, що отримується шляхом полусинтезу з рослини Taxus baccata. Механізм його дії полягає у стимуляції збору мікротрубочок з димерних молекул тубуліну, стабілізації їх структури та гальмуванні динамічної реорганізації у интерфазі клітини. Це порушує процес мітозу, що призводить до зупинки росту ракових клітин. Препарат викликає дозозалежне пригнічення кровотворення у кістковому мозку.

Фармакокінетика

Розподіл: при внутрішньовенному введенні протягом 3 годин у дозі 135 мг/м² максимальна концентрація (C_max) становить 2170 нг/мл, а площа під кривою (AUC) — 7952 нг·год/мл. При введенні цієї ж дози протягом 24 годин C_max — 195 нг/мл, а AUC — 6300 нг·год/мл. Величини C_max та AUC залежать від дози та тривалості інфузії. Препарат активно проникає у тканини, особливо у печінку, селезінку, підшлункову залозу, шлунок, кишечник, серце та м’язи. В організмі не накопичується при повторних введеннях.

Метаболізм: у печінці шляхом гідроксилювання за участю ізоферментів CYP2D8 та CYP3A4 з утворенням відповідних метаболітів.

Виведення: переважно з жовчю (90%). Т_1/2 — від 13,1 до 52,7 годин, залежно від дози та тривалості введення. Невелика частина — 1,3–12,6% виводиться через нирки.

Показання до застосування

• Рак яєчників: терапія першої лінії у комбінації з препаратами платини; терапія другої лінії при метастазах після стандартної терапії.
• Рак молочної залози: у рамках терапії першої та другої лінії, а також у ад’ювантному лікуванні.
• Неклітинний рак легень: терапія першої лінії у пацієнтів, яким не планується хірургічне або променеве лікування (у комбінації з цисплатином).
• Саркома Капоші у хворих на ВІЛ: терапія другої лінії після неефективності попереднього лікування липосомальними антрациклінами.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Дослідження застосування паклітакселу у вагітних жінок не проводилися, проте на тваринах виявлено ембріотоксичну, тератогенну та мутагенну дію. Тому застосовувати препарат у період вагітності не рекомендується. Також невідомо, чи виділяється паклітаксел з грудним молоком, тому годування груддю слід припинити під час терапії, щоб уникнути токсичних ефектів на дитину.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до компонентів препарату
• Алергія на інші препарати, що містять поліоксиэтилированное касторове масло
• Низький рівень нейтрофілів (< 1500/мкл) перед початком терапії
• У хворих на ВІЛ із саркомуою Капоші — < 1000 нейтрофілів/мкл
• Вагітність та годування груддю
• Дитячий вік (без встановленої безпеки та ефективності)

З обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки, при імунодефіцитних станах, інфекційних захворюваннях, серцево-судинних патологіях та при тяжкому протіканні ішемічної хвороби серця.

Побічні дії

Частота та ступінь прояву побічних ефектів залежать від дози та тривалості лікування. За ступенем прояву вони поділяються на:

• Дуже часто (> 10%): мієсупресія, нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія, лейкопенія, кровотечі, алопеція, нудота, блювання, діарея, ураження периферичних нервів (периферична нейропатія), артралгія, м'язова біль, інфекції.
• Часто (1–10%): кардіотоксичність, зниження АТ, порушення зору, кашель, задишка, висипи, свербіж, запори, панкреатит, перфорація кишечника, гепатотоксичність.
• Нечасто (0,1–1%): серцева аритмія, шок, ураження зорового нерва, ураження слуху, плевральний випіт, пневмонія, печінкова недостатність.
• Рідко (0,01–0,1%): синдром Стівенса-Джонсона, некроліз, анафілактичні реакції, фібриляція передсердь.
• Дуже рідко (< 0,01%): летальні випадки, тяжкі алергічні реакції.

Взаємодія з іншими препаратами

Цисплатин знижує кліренс паклітакселу на 20%, тому його вводять після цисплатину. Одночасне застосування з циметидином, ранитидином, дексаметазоном та дифенгідраміном не впливає на зв’язування з білками плазми.

Комбінована терапія з доксорубіцином вимагає введення паклітакселу через 24 години після дексорубіцину для уникнення зниження його кліренсу.

Інгібітори та індуктори цитохрому Р450 можуть змінювати метаболізм препарату; тому при їх застосуванні потрібна обережність.

Поліоксіэтилированное касторове масло у складі може викликати витяг ДЭГП з пластикових контейнерів, тому слід використовувати обладнання без деталей з ПВХ.

Як приймати, курс і дозування

Паклітаксел вводять внутрішньовенно, застосовуючи як у монотерапії, так і в комбінації з іншими протипухлинними препаратами. Дозу та схему визначає лікар індивідуально, залежно від виду захворювання та стану пацієнта.

Перед введенням проводять премедикацію для зниження ризику реакцій гіперчутливості:

• 20 мг дексаметазону або його еквівалент внутрішньо за 12 та 6 годин до введення
• 50 мг дифенгідраміну внутрішньовенно за 30–60 хвилин до введення
• 300 мг циметидина або 50 мг ранитидина внутрішньовенно за 30–60 хвилин перед процедурою

Рекомендувані схеми лікування

• Рак яєчників: комбінація з цисплатином — паклітаксел у дозі 175 мг/м² у 3-годинній інфузії або 135 мг/м² у 24-годинній інфузії, з подальшим введенням цисплатину 75 мг/м². Інтервал між курсами — 3 тижні.
• Рак молочної залози: після попередньої хіміотерапії — 175 мг/м² у 3-годинній інфузії, або 220 мг/м² у 3-годинній інфузії для лікування першої лінії. Інтервал — 3 тижні. У комбінації з доксорубіцином — через 24 години після його введення.
• Неклітинний рак легень: 175 мг/м² у 3-годинній інфузії разом з цисплатином — кожні 3 тижні.
• Саркома Капоші при ВІЛ: 100 мг/м² у 3-годинній інфузії кожні 2 тижні.

Наступні дози визначаються залежно від переносимості терапії та рівня нейтрофілів. Не рекомендується вводити препарат при рівні нейтрофілів менше 1500/мкл.

Передозування

При передозуванні можливе посилення побічних ефектів, особливо пригнічення кровотворення, нейропатія та токсичність печінки. У разі передозування слід проводити симптоматичне лікування та підтримуючу терапію, включаючи переливання крові та застосування препаратів для стимуляції кровотворення.

Особливі вказівки

Перед початком терапії слід провести повне обстеження, включаючи аналіз крові, функцію печінки та нирок. Терапію слід проводити під контролем лабораторних показників. У процесі лікування необхідно суворо дотримуватися правил асептики для запобігання інфекційним ускладненням.

З обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функцій печінки, при інфекційних захворюваннях, серцево-судинних порушеннях та в разі тяжкої нейтропенії.

Форма випуску

Розчин для інфузій у флаконах по 6 мг активної речовини з вмістом допоміжних компонентів. Виготовляється у вигляді стерильного розчину для внутрішньовенного введення.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі від 2°C до 8°C. Не допускати заморожування. Тримати у оригінальній упаковці для захисту від світла.

Термін придатності

Зазвичай становить 2 роки від дати виготовлення. Не застосовувати препарат після закінчення строку придатності, зазначеного на упаковці.