Фармакологічна дія

Фармакодинаміка

Тилорон — низькомолекулярний синтетичний індуктор інтерферону, що стимулює вироблення всіх типів інтерферонів (альфа, бета, гамма та лямбда) в організмі. Основними продуцентами інтерферону при застосуванні тилорона є клітини епітелію кишечника, гепатоцити, Т-лімфоцити, нейтрофіли та гранулоцити. Максимальна продукція інтерферону досягається через 4–24 години після прийому. Тилорон має імуномодулюючу та противірусну дію.

Препарат стимулює синтез інтерферону у лейкоцитах, активує стовбурові клітини кісткового мозку, підвищує вироблення антитіл, зменшує ступінь імунодепресії та відновлює баланс Т-супресорів і Т-хелперів. Ефективний проти різних вірусних інфекцій, зокрема грипу, інших гострих респіраторних вірусних інфекцій, вірусів гепатиту та герпесвірусів. Механізм антивірусної дії полягає у блокуванні трансляції вірус-специфічних білків у інфікованих клітинах, що призводить до пригнічення репродукції вірусів.

Фармакокінетика

Після перорального застосування швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Біодоступність становить близько 60%. Близько 80% препарату зв'язується з білками плазми крові. Виводиться здебільшого у незміненому вигляді через кишечник (70%) та нирки (9%). Период напіввиведення — 48 годин. Препарат не піддається біотрансформації та не накопичується в організмі.