Опис препарату капецитабін

Загальна характеристика

Капецитабін є сучасним пероральним протипухлинним засобом, який належить до групи антиметаболітів. Його застосовують для лікування різних видів раку, зокрема раку молочної залози, колоректального раку та раку шлунка. Препарат має високу селективність у відношенні пухлинних клітин, що дозволяє мінімізувати системні побічні ефекти при ефективному знищенні злоякісних клітин.

Склад та форма випуску

Компонент	Кількість
Діюча речовина	капецитабін 500,00 мг
Вспоміжні речовини	лактоза 91,11 мг мікрокристалічна целюлоза 91,11 мг кроскармеллоза натрію 32,80 мг гіпромелоза 2,92 мг магія стеарат 10,93 мг
Оболонка	пленкове покриття 6,56 мг складається з гіпромеллози (38,46%), тальку (30,77%), титану діоксиду (Е 171) (29,41%), залізооксиду червоного (Е 172) (0,68%), залізооксиду жовтого (Е 172) (0,68%)

Фармакологічна дія

Фармакотерапевтична група: протипухлинний засіб, антиметаболіт.

Механізм дії: капецитабін є похідним фторпіримідину карбамату, що перорально активується у тканинах пухлини. Він перетворюється в активний метаболіт фторурацил (ФУ), який здійснює цитотоксичну дію, пригнічуючи синтез ДНК та РНК у пухлинних клітинах. Завдяки ферментативній трансформації, активність ФУ у пухлини значно вища, ніж у здорових тканинах, що забезпечує селективність лікування.

В in vitro умовах капецитабін не має цитотоксичної активності, але у in vivo він перетворюється у ФУ, що зумовлює його терапевтичний ефект. Основним механізмом є інгібування тимідилатсинтази, що призводить до дефіциту тимідилату та порушення синтезу ДНК, а також порушення транскрипції РНК через включення ФУ у РНК.

Концентрація капецитабіну і його метаболітів у пухлинних тканинах у багаторазово вищій порівнянні з плазмою крові забезпечує його ефективність при системному застосуванні.

Фармакокінетика

Всаскування та розподіл

Після перорального прийому капецитабін швидко та повністю всмоктується у кишечнику. Максимальна концентрація (Cmax) досягається через 1,5–2 години. Вживання їжі зменшує швидкість всмоктування, але не впливає на загальну біодоступність препарату, що підтверджує його зручність у застосуванні.

Метаболізм і виведення

Основна частина капецитабіну метаболізується в печінці під дією карбоксилестерази у 5’-ДФЦТ, який далі метаболізується через цитидиндезаминазу у 5’-ДФУР. Активний метаболіт фторурацил (ФУ) утворюється переважно в пухлинних тканинах під дією тимидинфосфорилази. Це сприяє високій концентрації у пухлинах та мінімальній системній токсичності.

Виведення препарату відбувається переважно через нирки, причому понад 95% дози виводиться у вигляді метаболітів, з яких основним є ФБАЛ (57%). Беззмінна частина препарату у незміненому вигляді становить близько 3% від прийнятої дози.

Показання до застосування

• Рак молочної залози: у комбінації з доцетакселом при місцево-розповсюдженому або метастатичному раку, що резистентний до попередньої хіміотерапії або при її протипоказаннях; монотерапія при резистентності до таксанів або антрациклінів.
• Колоректальний рак: ад'ювантна терапія раку товстої кишки III стадії після хірургічного втручання; лікування метастатичного колоректального раку.
• Рак шлунка: перша лінія терапії поширеного раку шлунка.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Препарат категорично заборонено до застосування під час вагітності та годування груддю через високий ризик тератогенного та токсичного впливу. У період лікування необхідно використовувати надійні методи контрацепції. У разі настання вагітності під час терапії потрібно повідомити лікаря для оцінки ризиків і можливих заходів.

Протипоказання

• Гіперчутливість до капецитабіну або будь-яких компонентів препарату.
• Гіперчутливість до фторурацилу або інших препаратів групи фторпіримідінів.
• Дефіцит дигідропіримідіндегідрогенази (ДПД), що може спричинити підвищену токсичність.
• Одночасне застосування соривудина або його аналогів.
• Тяжка печінкова недостатність.
• Тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв).
• Тяжка лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія перед лікуванням.
• Вагітність і годування груддю.
• Дитячий вік (без даних щодо безпеки та ефективності).

Можливі побічні дії

Згідно з рекомендаціями ВОЗ, побічні реакції класифікуються за частотою:

• Дуже часто (>10%): діарея, нудота, блювота, стоматит, ладонно-подошевий синдром, утомлюваність, астенія, анорексія, тромбози, кардіотоксичність, порушення функції нирок.
• Часто (>1% та <10%): нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, гіперчутливість, головний біль, запаморочення, зміни зору, порушення серцевого ритму, носові кровотечі, висипи, дерматити.
• Нечасто (>0,1% та <1%): гепатит, алопеція, порушення сну, змінений смак, судоми, порушення слуху, панічні атаки.

Реєстровані у пацієнтів, що застосовували капецитабін, побічні реакції включають інфекції, порушення крові, шкірні реакції, порушення з боку нервової системи та серцево-судинної системи. У разі виникнення будь-яких небажаних ефектів слід негайно звернутися до лікаря.

Взаємодія з іншими препаратами

Дослідження показали відсутність значущого впливу капецитабіну на фармакокінетику доцетаксела та паклітаксела, а також навпаки. Тому препарат можна застосовувати у комбінації з цими засобами без необхідності корекції доз. Водночас слід враховувати можливу сумісність з іншими лікарськими засобами та контролювати стан пацієнта при комбінованій терапії.

Передозування та спеціальні вказівки

При передозуванні можливе посилення побічних ефектів, зокрема гематологічних порушень, гастроінтестинальних реакцій та кардіотоксичності. У разі підозри на передозування слід провести симптоматичне лікування та підтримуючу терапію. Не існує специфічного антидоту.

При застосуванні препарату слід регулярно контролювати кровотворення, функцію печінки та нирок. Пацієнтам з порушеннями функцій цих органів необхідно коригувати режим лікування під наглядом лікаря.

Додаткові зауваження

Під час терапії рекомендується дотримуватися дієти, уникати інфекційних захворювань та регулярно проходити обстеження для контролю ефективності та безпеки лікування. Пацієнтам з історією серцево-судинних захворювань, порушень кровотворення або функцій печінки та нирок слід повідомляти лікаря перед початком терапії.