Загальний опис препарату

Препарат Івабрадин — це сучасний медикамент, який застосовується для симптоматичної терапії стабільної стенокардії та лікування хронічної серцевої недостатності. В основі дії лежить селективне пригнічення If каналів синусового вузла, що сприяє зниженню частоти серцевих скорочень і покращенню роботи серця при різних формах кардіологічних захворювань.

Склад препарату

Дозування	Діяльна речовина	Вспомогательные вещества
5 мг	Івабрадин гидрохлорид — 5,390 мг (еквівалентно івабрадину — 5,000 мг)	Лактози моногідрат — 144,710 мг Кукурудзяний крахмал — 38,000 мг Кремній діоксид колоїдний — 0,950 мг Магнію стеарат — 0,950 мг
7,5 мг	Івабрадин гидрохлорид — 8,085 мг (еквівалентно івабрадину — 7,500 мг)	Лактози моногідрат — 142,015 мг Кукурудзяний крахмал — 38,000 мг Кремній діоксид колоїдний — 0,950 мг Магнію стеарат — 0,950 мг

Оболонка таблеток

• Гіпромеллоза — 2,700 мг
• Титану діоксид — 0,570 мг
• Макрогол-6000 — 0,490 мг
• Жовтий залізооксид — 0,040 мг (для 5 мг)
• Червоний залізооксид — 0,010 мг (для 7,5 мг)

Фармакологічна дія

Фармакотерапевтична група: антиангінальні засоби.

Код АТХ: С01ЕВ17.

Механізм дії

Івабрадин є селективним інгібітором If каналів синусового вузла, що регулюють спонтанну діастолічну деполяризацію. Це сприяє зниженню частоти серцевих скорочень без впливу на провідність або скоротливу здатність міокарда. Внаслідок цього зменшується навантаження на серце, покращується кровопостачання міокарда і знижується потреба у кисні.

Фармакодинамічні властивості

• Знижує частоту серцевих скорочень в залежності від дози, досягаючи ефекту «плато» при дозах понад 15-20 мг на добу.
• Не впливає на провідність по внутрішньосердечних шляхах, реполяризацію або скоротливу функцію міокарда.
• Зменшує роботу серця, що знижує його потребу у кисні.
• Значно покращує показники при навантажувальних тестах вже через 3-4 тижні терапії.
• Забезпечує стабільне уреження ЧСС протягом 24 годин доби без розвитку толерантності.

Клінічні ефекти

• Зменшує частоту серцевих скорочень у спокої та при фізичному навантаженні приблизно на 10-15 уд/хв.
• Знижує навантаження на міокард, що сприяє зменшенню симптомів стенокардії та покращенню функціонального стану у хворих із ІХС.
• Не впливає на показники артеріального тиску або периферичного судинного опору.
• Підвищує якість життя у пацієнтів із ХСН за рахунок покращення клінічних симптомів та функціонального класу.

Фармакокінетика

Абсорбція

Івабрадин швидко та майже повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація у крові досягається через 1 годину після прийому натще. Біодоступність становить близько 40%, що обумовлено ефектом першого проходження через печінку. Вживання їжі підвищує час досягнення максимальної концентрації приблизно на 1 годину і збільшує її рівень у крові на 20-30%. Для зменшення варіабельності препарати рекомендується приймати одночасно з їжею.

Розподіл

Связывание с белками плазмы — близько 70%. Об’єм розподілу — приблизно 100 л. Концентрація у плазмі після тривалого застосування — близько 22 нг/мл, середня — 10 нг/мл.

Метаболізм

Івабрадин метаболізується у печінці за участю ізоферменту CYP3A4. Основним активним метаболітом є N-десметилироване похідне, яке становить 40% від дози. Метаболізм активного метаболіту аналогічний та також залежить від CYP3A4. Препарат майже не індукує та не пригнічує CYP3A4, отже, малоймовірно, що він значно впливає на метаболізм інших препаратів, що його використовують разом.

Виведення

Період напіввиведення — близько 2 годин, але ефективний — до 11 годин. Основний шлях — через нирки та кишечник. Близько 4% дози виводиться у незміненому вигляді з сечею.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти похилого віку

Фармакокінетичні показники у пацієнтів віком понад 65 років майже не відрізняються від молодших. Тому корекція дози не потрібна.

Порушення функції нирок

При легкій та помірній нирковій недостатності (КК від 15 до 60 мл/хв) зміни у фармакокінетиці мінімальні. Тому препарат можна застосовувати за стандартною схемою.

Порушення функції печінки

При легкому ступені печінкової недостатності (до 7 балів за шкалою Чайлд-Пью) AUC підвищується на 20%. Відсутні дані щодо застосування при помірній та тяжкій печінковій недостатності.

Показання до застосування

• Симптоматична терапія стабільної стенокардії: при ІХС у пацієнтів із нормальним синусовим ритмом та ЧСС не менше 70 уд/хв, у разі непереносимості або протипоказань до застосування бета-адреноблокаторів.
• Лікування ХСН: при серцевій недостатності II-IV функціонального класу за NYHA з систолічною дисфункцією у комбінації зі стандартною терапією, що включає бета-адреноблокатори або при їх відсутності через протипоказання.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до івабрадину або будь-яких компонентів препарату.
• ЧСС у спокої менше 70 уд/хв.
• Кардіогенні шоки та гострі інфаркти міокарда.
• Тяжка артеріальна гіпотензія (САД менше 90 мм рт.ст. або ДАД менше 50 мм рт.ст.).
• Тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-Пью).
• Синдром слабкості синусового вузла, синоатриальна блокада, AV-блокада II-III ступеня.
• Нестабільна або гостра серцева недостатність.
• Залежність від електрокардіостимулятора.
• Залежність від сильних інгібіторів CYP3A4 (азоли, макроліди, інгібітори ВІЧ-протеаз).
• Стани, при яких застосування верапамілу або дилтіазему може спричинити зниження частоти серцевих скорочень.
• Вагітність і період грудного вигодовування.
• Вік до 18 років.

Побічні дії

• Фотопсія — тимчасове порушення зору, що виникає при інгібірації Ih каналів у сітківці та зникає після припинення лікування.
• Брадикардія — зменшення ЧСС нижче 50 уд/хв у разі передозування або при застосуванні з іншими препаратами, що знижують серцевий ритм.
• Головний біль, запаморочення, слабкість.
• Можливі диспептичні явища — нудота, дискомфорт у шлунку.
• Зміни показників функції печінки — у рідких випадках.

Взаємодія з іншими препаратами

• Мощні інгібітори CYP3A4 (кетоконазол, ритонавіру) підвищують концентрацію івабрадину, що може спричинити надмірне зниження ЧСС.
• М'які інгібітори (верапаміл, дилтіазем) можуть збільшити ризик брадикардії.
• Комбінування з препаратами, що знижують серцевий ритм, слід проводити з обережністю.

Спосіб застосування, дози і курс лікування

Препарат призначають внутрішньо, запиваючи достатньою кількістю води. Режим дозування залежить від показання та індивідуальних особливостей пацієнта:

• Для симптоматичної терапії стенокардії: початкова доза — 5 мг двічі на добу. За необхідності дозу можна збільшити до 7,5 мг двічі на добу через 2 тижні. Максимальна добова доза — 15 мг.
• Для лікування ХСН: початкова доза — 5 мг двічі на добу, при необхідності — збільшення до 7,5 мг через 2 тижні.

Тривалість курсу визначає лікар індивідуально, залежно від клінічного стану та ефективності терапії.

Передозування

При передозуванні можливе значне зниження серцевого ритму до стану брадикардії, що потребує невідкладної медичної допомоги. Лікування включає припинення прийому препарату, моніторинг стану та симптоматичне лікування. Важкі випадки можуть вимагати застосування атропіну або тимчасової електрокардіостимуляції.

Особливі вказівки

• Перед початком терапії необхідно провести оцінку ЧСС, рівня артеріального тиску та функціонального стану серця.
• Під час лікування рекомендується регулярно контролювати ЧСС і артеріальний тиск.
• При появі симптомів фотопсії або інших побічних ефектів слід звернутися до лікаря.
• Не рекомендується одночасне застосування з сильними інгібіторами CYP3A4 без корекції дози.

Форма випуску

Таблетки для перорального застосування у блістерах по 5 мг або 7,5 мг, упаковані у картонну коробку з інструкцією для медичного застосування.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25°C у сухому, недоступному для дітей місці.

Термін придатності

Зазвичай складає 3 роки. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.