Эналаприл-ФПО таблетки 10 мг 20 шт
| Производитель | Алиум АО |
| Страна | Россия |
| Действующее вещество | Эналаприл |
Ціна: 278 грн
Еналаприл-ФПО® (Enalapril-FPO®): інструкція, склад, фармакологічні властивості та застосування
Загальна інформація
Еналаприл-ФПО® — це сучасний препарат із групи інгібіторів ангіотензин-превращаючого ферменту (АПФ), який застосовують для лікування артеріальної гіпертензії та серцевої недостатності. Активною речовиною є еналаприл, що має виражені гіпотензивні та кардіопротекторні властивості. Використання цього препарату сприяє зниженню артеріального тиску, поліпшенню кровотоку в коронарних і ниркових судинах, а також запобігає прогресуванню серцево-судинних ускладнень.
Склад
| Компонент | Кількість у 1 таблетці |
|---|---|
| Активна речовина — еналаприл малеат | 5 мг або 10 мг |
| Вспомогальні речовини: | |
| - Кукурудзяний крохмаль | |
| - Лактоза (молочний цукор) | |
| - Мікрокристалічна целюлоза | |
| - Колоїдний кремній діоксид (Аэросил А–300) | |
| - Кальцію стеарат |
Фармакологічна дія
Фармакотерапевтична група: інгібітор ангіотензин-превращаючого ферменту (АПФ).
Фармакодинаміка: Еналаприл — це пролекарство, що після гідролізу перетворюється в активний метабіт — еналаприлат. Він ефективно гальмує фермент АПФ, що сприяє зменшенню утворення ангіотензину II, що веде до розширення судин, зниження периферичного опору та артеріального тиску. Препарат зменшує виділення альдостерону, що сприяє зниженню об'єму циркулюючої крові і навантаження на серце.
Механізм дії включає розширення переважно артерій, що не викликає рефлекторного підвищення частоти серцебиття. Еналаприл активно покращує кровопостачання ішемізованого міокарда та нирок, посилює коронарний і нирковий кровотік, а також має діуретичний ефект.
При тривалому застосуванні сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка, запобігає прогресуванню серцевої недостатності та знижує ризик ускладнень, пов’язаних із судинною патологією.
Фармакокінетика
Після перорального прийому препарат швидко всмоктується (більше 60%), при цьому прийом їжі не впливає на ступінь всмоктування.
Максимальна концентрація еналаприлу досягається через ~1 годину, еналаприлату — через 3-4 години. Біодоступність становить приблизно 40%, з білками плазми зв’язується до 50%.
Еналаприл швидко метаболізується у печінці з утворенням активного метаболіту — еналаприлату, який є основним інгібітором АПФ.
Період напіввиведення еналаприлату — близько 11 годин. Виведення здійснюється переважно нирками (60%), частково — через кишечник. Препарат також виводиться під час гемодіалізу.
Показання до застосування
- Артеріальна гіпертензія (гіпертонічна хвороба)
- Хронічна серцева недостатність у складі комплексної терапії
Протипоказання
- Індивідуальна підвищена чутливість до еналаприлу або інших інгібіторів АПФ
- Наявність анамнезу ангіоневротичного набряку, пов’язаного з лікуванням інгібіторами АПФ
- Наследственний або ідіопатичний ангіоневротичний набряк
- Період вагітності та лактації
- Діти та підлітки до 18 років (без підтвердженої безпеки та ефективності)
З обережністю застосовують при:
- Первинному гиперальдостеронізмі
- Двосторонньому стенозі ниркових артерій
- Гіперкаліємії
- Функціональних порушеннях печінки
- Ішемічній хворобі серця, цереброваскулярних захворюваннях
- Діабеті
- Почечній недостатності
- Порушеннях обміну речовин
Побічні дії
Загалом препарат добре переноситься, але можливі наступні побічні реакції:
З боку серцево-судинної системи
- Зниження артеріального тиску (гіпотензія), ортостатичний колапс
- Редко — стенокардія, інфаркт міокарда, інсульт
- Можливі аритмії, серцебиття, тромбоемболія
З боку нервової системи
- Головокруження, головна біль, слабкість, безсоння, тривожність
- Редко — нервозність, депресія, парестезії
З боку органів почуттів
- Порушення слуху, шум у вухах, зір
З боку травної системи
- Сухий кашель, диспепсія, нудота, блювота, запор або діарея
- Розлади функції печінки, панкреатит, гепатит
Алергічні реакції
- Кропив’янка, свербіж, ангіоневротичний набряк
- Рідко — шкірні висипання, фотосенсибілізація, васкуліт
З боку лабораторних показників
- Гіперкреатинемія, підвищення рівня мочовини, гіперкаліємія
- Гіпонатремія, гіпоглікемія у хворих на цукровий діабет
- Можливі тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз
Взаємодія з іншими препаратами
При спільному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами (НПВП), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, можливо зниження гіпотензивного ефекту.
Гіперкаліємія можлива при застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, триамтерен, амілорид) або калійовими добавками.
З літієм — підвищується ризик литиєвої інтоксикації через зменшення виведення літію.
Обережність слід дотримуватися при застосуванні з іншими гіпотензивними препаратами, а також при поєднанні з іммуносупресантами, цитостатиками, а також препаратами, що впливають на кровотворення.
Режим та дози застосування
Препарат призначають внутрішньо незалежно від прийому їжі. Початкова доза для артеріальної гіпертензії — 5 мг один раз на добу.
За необхідності дозу збільшують через 1-2 тижні до максимально можливої — до 40 мг на добу, розподілені на 1-2 прийоми.
При лікуванні серцевої недостатності початкова доза — 2,5 мг один раз на добу, потім дозу поступово збільшують, залежно від переносимості та ефекту, до максимально допустимої — 40 мг/добу.
Перед початком лікування у пацієнтів, що отримують діуретики, їх слід припинити за 2-3 дні. У випадку необхідності застосовують мінімальні дози — 2,5 мг один раз на добу.
Дозування у пацієнтів із порушеннями функції нирок підбирається індивідуально, залежно від кліренсу креатиніну.
Передозування
Основні симптоми — значне зниження артеріального тиску, порушення свідомості, судоми, інфаркт міокарда, порушення мозкового кровообігу, тромбоемболія.
Лікування включає горизонтальне положення з піднятими ногами, промивання шлунка, внутрішньовенне введення ізотонічних розчинів, підтримуючу терапію та гемодіаліз за потреби.
Особливі вказівки
Перед початком лікування слід враховувати ризик розвитку гіпотензії у пацієнтів із зниженим об’ємом циркулюючої крові або при застосуванні діуретиків. У таких випадках потрібно коригувати дозу, а у разі необхідності — припинити лікування.
При появі транзиторної гіпотензії — терапію можна продовжити після стабілізації стану.