Повний опис препарату Сандостатин

Препарат Сандостатин є синтетичним аналогом природного гормону соматостатину, що використовується для лікування різних гормонально активних пухлин та станів, пов’язаних із надмірною секрецією гормонів. Його фармакологічна дія базується на здатності подавляти секрецію гормонів, таких як гормон росту, інсулін, глюкагон, гастрин та інші, що дозволяє ефективно контролювати симптоми і прогресування відповідних захворювань.

Виробник

Препарат виробляється компанією Новартис Фарма Штейн АГ. В Україні Сандостатин випускається у вигляді розчину для ін’єкцій.

Склад

1 мл розчину містить:

  • Діючі речовини: октреотид (у формі вільного пептиду) 100 мкг;
  • Вспомогальні речовини: молочна кислота, маннитол, натрію гидрокарбонат, вуглекислий газ, вода для ін’єкцій.

Флакон містить 1 мл розчину, упакований у картонну коробку з 5 ампулами.

Фармакологічна дія

Сандостатин є синтетичним октепептидом, що є похідним природного соматостатину і має подібні фармакологічні ефекти, але з більш тривалим періодом дії. Механізм його дії полягає у пригненні секреції гормонів, зокрема гормону росту (ГР), інсуліну, глюкагону, гастрину, серотоніну, а також тиреотропіну, стимульованого тиреоліберином.

Завдяки цьому, Сандостатин застосовується для зниження рівнів гормонів при гіперпродукції та контролю симптомів відповідних захворювань.

У пацієнтів з акромегалією препарат знижує концентрацію ГР та інсуліноподібного фактора росту (ІФР-1), що сприяє зменшенню проявів захворювання, таких як головний біль, гіпертрофія тканин, гіпергідроз і болі в суглобах. У випадках великих аденом гіпофіза можливе зменшення їх розмірів.

При секретируючих пухлинах шлунково-кишкового тракту та підшлункової залози Сандостатин допомагає зменшити симптоми, такі як діарея, приливи крові до обличчя, а також знижує рівень серотоніну та 5-гідроксиіндолуксусної кислоти в сечі.

Для глюкагоном та інших гормонально активних пухлин препарат зменшує секрецію відповідних гормонів, що сприяє покращенню стану хворих та контролю симптомів.

Фармакокінетика

Всаскування: Після підшкірного введення Сандостатин швидко і повністю всмоктується, максимум концентрації в плазмі досягається через 30 хвилин.

Розподіл: Зв’язування з білками плазми становить близько 65%. Об’єм розподілу — 0,27 л/кг.

Виведення: Перший період напіврозпаду (T1/2) становить приблизно 100 хвилин після підшкірної ін’єкції. Більша частина препарату виводиться з калом, близько 32% — у незмінному вигляді з сечею. Загальний кліренс — 160 мл/хв.

Показання до застосування

  • Акромегалія: для контролю проявів захворювання, зниження рівнів ГР та ІФР-1 в крові, при недостатності ефекту після оперативного лікування або радіотерапії; для зменшення симптомів у пацієнтів, що відмовилися від хірургічного втручання або мають протипоказання до нього.
  • Гормонально активні пухлини шлунково-кишкового тракту та підшлункової залози: карциноїдні пухлини з синдромом карциноїду, ВІПоми, глюкагономи, гастриноми (синдром Золлінгера-Еллісона), інсуліноми, соматолибериноми.
  • Контроль симптомів: при рефрактерній діареї у хворих СНІДом.
  • Профілактика ускладнень після операцій: на підшлунковій залозі.
  • Останов кровотечі: з варикозних вен стравоходу і шлунка у хворих цирозом печінки в комбінації з відповідною терапією.

Зверніть увагу, що Сандостатин не є протипухлинним засобом і не може забезпечити повне лікування пухлин.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Досвід застосування Сандостатину у вагітних та жінок, що годують груддю, обмежений. Препарат призначають лише у випадках, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода або дитини. Рішення про застосування приймає лікар на підставі співвідношення ризик/користь.

Протипоказання

  • Підвищена чутливість до компонентів препарату.
  • З обережністю застосовувати при наявності холелитиазу або цукровому діабеті.

Побічні дії

Найчастішими побічними явищами є реакції у місці ін’єкції та з боку шлунково-кишкового тракту:

  • Діарея, болі в животі, метеоризм, диспепсія, нудота, рвота — часто (від 1/100 до 1/10).
  • Холецистит, стеаторея — іноді (від 1/1000 до 1/100).
  • Острый панкреатит, жовчнокам’яна хвороба, порушення функції печінки — рідко (<1/10 000).
  • Алергічні реакції (сип, набряки) — рідко.
  • Зміни на ЕКГ, такі як зменшення інтервалу ОТ, зміщення електричної осі — дуже рідко.

Місцеві реакції включають біль, почервоніння, набряк у місці ін’єкції, що зазвичай зникають самостійно.

Можливе тимчасове зниження або підвищення активності щитоподібної залози, а також зміни метаболізму цукру. У деяких випадках можливі серцево-судинні порушення.

Взаємодія з іншими препаратами

Сандостатин знижує всмоктування циклоспорину та уповільнює всмоктування циметидину. При одночасному застосуванні з бромокриптином можливе збільшення його біодоступності. Також препарати, що метаболізуються системою цитохрому Р450, можуть мати змінений метаболізм під впливом Сандостатину, що вимагає корекції дозування.

Спосіб застосування, курс та дозування

Для лікування акромегалії початкова доза становить 50–100 мкг підшкірно кожні 8–12 годин. Корекція дози базується на визначенні рівня ГР та ІФР-1 у крові, а також на клінічних симптомах і переносимості препарату. Зазвичай оптимальна добова доза становить 300 мкг, не рекомендується перевищувати 1,5 г/добу.

Для контрольованого застосування у пацієнтів з акромегалією рекомендується проводити моніторинг рівнів гормонів кожні 6 місяців.

При застосуванні для інших показань режим залежить від конкретної патології та рекомендацій лікаря.